Праця неповнолітніх

Багато осіб, що не досягли повноліття, суміщають роботу з навчанням або у вільний від навчання час. На передодні літніх канікул актуальність питання працевлаштування і організації праці неповнолітніх зростає. Тому в даних методичних рекомендаціях мова піде про те, що потрібно знати керівникові І бухгалтерові, що приймає на роботу неповнолітніх.

Неповнолітні  можуть  прийматися   на  роботу на умовах трудового договору (регулюється КЗпП або на умовах цивільно-правового договору регулюється  ЦК України).

 

Розглянемо докладніше кожен з можливих варіантів роботи осіб, що не досягли вісімнадцяти років.

УКЛАДАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

Відповідно до ст.187 КЗпП неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років.

При укладенні трудового договору з неповнолітньою особою працедавець повинен враховувати вимоги, що висуваються трудовим законодавством щодо праці молоді (розділ XIII "Праця молоді" КЗпП). Перейдемо до розгляду таких вимог.

Статтею 188 КЗпП встановлений вік, з якого допускається прийом на роботу. За загальним правилом, на роботу можуть бути прийняті особи, що досягли шістнадцяти років. Проте зі всіх правил є виключення.

Трудовий договір може бути укладений з особою, яка досягла п'ятнадцяти років за наявності дозволу одного з батьків або особи, що його замінює (опікун). Для уникнення згодом суперечок щодо надання згоди вказаними особами доцільно, щоб воно було дане у письмовій формі.

Особи, що досягли чотирнадцяти років, можуть бути прийняті на роботу як виняток з метою підготовки молоді до продуктивної праці, якщо:

-     неповнолітня   особа   вчиться   в загальноосвітній   школі,   професійно-технічному училище або середніх спеціальних навчальних закладах;

-     виконанню підлягає легка робота, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання;

-     робота виконуватиметься у вільний від навчання час;

-     отриманий дозвіл на роботу від одного з батьків або особи, що його замінює.

Таким чином, працедавець може укласти трудовий договір з неповнолітнім тільки при виконанні вищезазначених умов, передбачених для окремих вікових груп неповнолітніх.

До прийому на роботу всі особи молодше за вісімнадцять років повинні пройти попередній медичний огляд з метою допуску до роботи. Порядок проведення попередніх і щорічних медоглядів встановлений Положенням № 45. Приймаючи на роботу неповнолітнього, працедавець видає йому направлення на обов'язковий попередній медичний огляд за формою, встановленою в додатку 6 до Положення № 45. Якщо запропонована робота протипоказана за станом здоров'я, укладення трудового договору забороняється (ч. 6 ст.24 КЗпП).

У випадку якщо у неповнолітнього із здоров'ям все гаразд. можна перейти до процедури укладення трудового договору.

Трудовий договір з особою, що не досягла вісімнадцяти років, укладається виключно у письмовій формі (п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП). В даному випадку можливість вибору форми трудового договору (письмовою або усною) відсутня.

Для укладення трудового договору неповнолітня особа надає працедавцеві наступні документи:

-     паспорт (при його наявності) або інший документ, що засвідчує особу (свідоцтво про народження) (ч. 2 ст. 24 КЗпП);

-     трудову  книжку, якщо неповнолітня особа раніше була в трудових відносинах (ч. 2 ст. 24 КЗпП);

-     письмову згоду одного з батьків або особи, яка його замінює (при прийомі осіб, що не досягли 16 років) (ст. 188 КЗпП);

- документ про стан здоров'я (ст. 191 КЗпП).

У випадках, передбачених законодавством, подається також документ про освіту (спеціальності, кваліфікації), якщо такий є. У листі Мінпраці від 12.06.2002 р. № 06/2-4/198 наголошується, що документ про освіту, про присвоювання відповідної кваліфікації обов'язково подається, якщо це необхідно, для допуску до відповідної роботи. У інших випадках надання цього документа не обов'язкове, але Його наявність може бути істотним аргументом на користь доцільності прийняття такого працівника на роботу.

Крім того, у зв'язку з вимогами ст. 7 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків і інших обов'язкових платежів" від 22.12.94 р. № 320/94-ВР при прийомі на роботу надається довідка про присвоювання ідентифікаційного номера (при його наявності).

При працевлаштуванні неповнолітньої особи, що не має ідентифікаційного номера, за винятком осіб, які із-за своїх релігійних або інших переконань відмовилися від ухвалення ідентифікаційного номера І офіційно повідомили про це відповідні державні органи, керівники або посадові особи підприємства готують і передають відомості про фізичну особу для присвоювання ідентифікаційного номера згідно порядку, вказаному в п. 3.1 Інструкцій про порядок і умови передачі державним податковим інспекціям інформації для реєстрації фізичних осіб в Державному реєстрі фізичних осіб, – платників податків і інших обов'язкових платежів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 31.07.95 р. № 66.

Звертаємо увагу, що відповідно до ч. З ст. 26 КЗпП при прийомі на роботу неповнолітніх випробувальний термін встановлювати не можна.

Стаття 189 КЗпП зобов'язує всіх працедавців вести спеціальний облік неповнолітніх працівників Із зазначенням дати їх народження. Законодавством не встановлені які-небудь правила по веденню такого обліку. Тому спеціальний облік осіб, що не досягли вісімнадцяти років та працюють на підприємстві ведеться в довільній формі з метою встановлення кола, і визначення конкретної дати, з якої такі працівники втрачають право на пільги, якими користуються неповнолітні особи.

Неповнолітні працівники в трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх. Крім того, для даної категорії працівників встановлені пільги в області охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці (ст. 187 КЗпП).

ОХОРОНА ПРАЦІ

Трудовим законодавством і законодавством про охорону праці встановлені обмеження на види робіт, які можуть виконувати неповнолітні працівники.

Так. відповідно до ст. 190 КЗПП і ст. II Закону про охорону праці забороняється застосовувати працю осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 р. № 46 .

Виняток становлять неповнолітні особи, які навчаються в професійних учбових закладах і проходять на таких роботах, виробничу практику (виробниче навчання). В цьому випадку повинна виконувалися наступна вимога: особи молодше 18 років можуть знаходитися на робочих місцях, пов'язаних з роботами з шкідливими і важкими умовами праці, не більше 4 годин, за умови суворого дотримання санітарних норм і правил, а також норм і правил по охороні праці. Порядок проведення виробничої практики і виробничого навчання на робочих місцях, пов'язаних з роботами із шкідливими і важкими умовами праці, регламентований Положенням про навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами із шкідливимиабо небезпечними умовами праці, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.94 р. № 130.

Забороняється також залучати неповнолітніх осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких предметів неповнолітніми затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 р. № 59. Вказаним документом передбачено, що неповнолітніх забороняється призначати на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утримуванням або переміщенням важких предметів.

До тривалої роботи по підійманню і переміщенню важких предметів не допускаються неповнолітні особи до 15 років. До роботи, яка вимагає підіймання І переміщення важких предметів, допускаються неповнолітні, які не мають медичних протипоказань, що підтверджені відповідним медичним висновком. Вага окремого вантажу і сумарна вага вантажу. який піднімають неповнолітні особи, не повинні перевищувати граничних норм, встановлених вказаним документом.

Робота неповнолітніх осіб з вантажами не повинна перевищувати 1/3 встановленою для такої категорії працівників тривалості робочого часу.

Відповідно до ст. 191 КЗпІІ всі працівники молодше 18 років підлягають щорічному медичному огляду. Працедавець зобов'язаний за рахунок власних коштів організувати проведення медичного огляду вказаної категорії працівників (ст. 169 КЗпП).

Для проведення періодичних оглядів осіб молодше 18 років працедавець видає наказ про проведення медогляду в терміни, узгоджені з лікувально-профілактичною установою, а також призначає відповідальних за організацію медогляду.

В період проходження медогляду за неповнолітнім працівником зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток (п.п. 4.1.1 Порядку № 45). Середній заробіток розраховується згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому ухвалою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ

Статтею 51 КЗпП для неповнолітніх працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу:

- для працівників у віці від 16 до 18 років —36 годин на тиждень;

- для осіб у віці від 15 до 16 років (що вчаться у віці від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Під учнями слід розуміти учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів (ч. З ст. 194 КЗпП).

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ч. 1 ст. 194 КЗпП).

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, а саме:

-    для осіб у віці від 16 до 18 років – 18 годин на тиждень;

-    у віці від 14 до 16 років – 12 годин на тиждень.

Оплата праці вказаної категорії працівників проводиться пропорційно відпрацьованому часу (ч. Зет. 194КЗпП).

Ряд обмежень по організації праці неповнолітніх встановлений ст. 192 КЗпП. Згідно даної статті працівників молодше за вісімнадцять років забороняється залучати:

-    до нічних робіт (у період з 22 годин до 6 годин);

-    до надурочних  робіт (після закінчення  робочого дня встановленої тривалості);

-    до роботи у вихідні дні (дні, які по графіку роботи неповнолітньої особи є для нього вихідними).

ОПЛАТА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Порядок оплати праці осіб, вісімнадцяти років, що не досягли, визначений ст. 194 КЗпП. На підставі даної статті при скороченій тривалості щоденної роботи заробітна плата неповнолітнім працівникам виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Робота неповнолітніх, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою по тарифній ставці за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується в порівнянні з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, що вчаться, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від вироблення. При цьому підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Що стосується порядку оподаткування заробітної плати неповнолітніх, відзначимо наступне.

Заробітна плата працівників молодше за вісімнадцять років включається в базу для нарахування і утримання внесків до Пенсійного фонду. Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності і Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також в базу нарахування внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України.

З метою утримання податку з доходів фізичних осіб заробітна плата неповнолітніх осіб зменшується на суму внесків до всіх фондів соціального страхування (п. 3.5 Закону № 889).

Особливу увагу слід звернути на порядок застосування до заробітної плати осіб у віці до вісімнадцяти років податкової соціальної пільги (далі – ПСП).

У відповідність з п. 6.1 Закону № 889 платник податку має право на зменшення суми загального місячного доходу оподаткування, що отримується від одного працедавця у вигляді заробітної плати, сума якої в 2007 році не перевищує 740 грн., на суму ПСП. Розмір звичайної ПСП в 2007 році складає 200 грн.

Згідно абз. "е" п.п. 6.1.2 Закону № 889 до доходів у вигляді заробітної плати учнів, студентів застосовується підвищена ПСП у розмірі, який в 2007 році складає 300грн.

У свою чергу, абз. ''б" п.п. 6.3.3 Закону №889 виключає можливість застосування будь-якої ПСП до заробітної плати платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно дохід у вигляді стипендії, що виплачується з бюджету.

З приведених вище норм Закону № 889 можна зробити наступні виводи щодо застосування ПСП до заробітної плати осіб молодше за вісімнадцять років:

1. У випадку якщо неповнолітній працівник не є учнем або студентом, до його доходу у вигляді заробітної плати (за умови, що такий дохід не перевищує 740 грн.) може застосовуватися ПСП у розмірі 200 грн. Для отримання ПСП працівник повинен подати заяву про застосування ПСП.

2. Якщо неповнолітній працівник е учнем або студентом, то він може претендувати на підвищену ПСП (300 грн.) при виконанні двох умов:

-    його дохід у вигляді заробітної плати не перевищує граничного розміру доходу (740 грн.);

-    протягом звітного податковою місяця він не отримував одночасно дохід у вигляді стипендії, що виплачується з бюджету.

В цьому випадку працівник подає заяву про застосування ПСП і довідку з учбового закладу про те, що він дійсно навчається в цьому учбовому закладі і не отримує стипендію з бюджету.

НАДАННЯ ВІДПУСТОК

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КЗпП І ч. 8 ст. 6 Закону "Про відпустки" працівники, що не досягли вісімнадцяти років, користуються правом на щорічну основну відпустку більшої тривалості, а саме 31 календарний день.

Додаткові пільги про надання відпустки неповнолітнім працівникам передбачені ст. 195 КЗпП.

Так, працівникам, що не досягли вісімнадцяти років, щорічні відпустки надаються у зручний для них час. У перший рік роботи відпустка повної тривалості може бути надана за заявою працівника до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У зв'язку з цим при складанні графіка надання відпусток працедавець у першочерговому порядку враховує побажання неповнолітніх працівників. Якщо ж такий працівник прийнятий на підприємство після затвердження графіка відпусток на поточний рік, то час надання відпустки за перший робочий рік (з урахуванням побажань неповнолітнього) встановлюється шляхом доповнення графіка відпусток.

Згідно ч. 5 ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону "Про відпустки" забороняється ненадання щорічної відпустки неповнолітнім працівникам протягом робочого року.

Не допускається заміна всіх видів відпусток, що надаються неповнолітнім, грошовою компенсацією. Виняток становить випадок звільнення такого працівника.

Далі розглянемо, на яких підставах може бути розірваний договір з особою, яка не досягла вісімнадцяти років.

РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З НЕПОВНОЛІТНІМ

Відразу відзначимо, що ст. 199 КЗпП встановлена спеціальна підстава для звільнення неповнолітнього працівника. Трудовий договір може бути розірваний на вимогу його батьків, піклувальників, а також державних органів і службових осіб, на яких покладені нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, якщо продовження його дії загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси. При цьому повинні бути пред'явлені докази того, що продовження дії трудового договору приводить до вказаних наслідків.

Крім того, трудовий договір з працівником, що не досяг вісімнадцяти років, може бути розірваний на наступних підставах;

-    за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП);

-    у зв'язку із закінченням терміну дії трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП);

-    за ініціативою працівника (ст. 38, 39 КЗпП);

-    за ініціативою власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41 КЗпІІ):

-     на інших підставах, передбачених КЗпП.

У випадку якщо неповнолітній працівник звільняється за угодою сторін, у зв'язку із закінченням терміну дії трудового договору або за власною ініціативою дотримується загальний порядок звільнення.

Обмеження на звільнення неповнолітніх  працівників передбачено ст. 198 КЗпП.

Так, розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу згідно ст.40, 41 КЗпП провадиться лише у виняткових випадках, тільки за згодою з районною (міською) комісією у справах неповнолітніх.

Звільнення працівників молодше за вісімнадцять років по підставах, вказаних в пп. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП. здійснюється у виняткових випадках тільки з відома районної (міської) комісії у справах неповнолітніх і не допускається без працевлаштування. Такими підставами є:

-    зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства (п.1 ст.40 КЗпП);

-    виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);

-    поновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).

У разі недотримання вимог, встановлених ст.198 КЗпП. звільнення неповнолітнього працівника може розцінюватися, як звільнення без законних підстав, що тягне за собою його поновлення на попередній роботі.

Звертаємо увагу, що на неповнолітніх розповсюджується дія ст. 44 КЗпП. згідно якої при розірванні трудового договору по підставах, вказаних в п. 6 ст. 36, пп. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку; унаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (ст. 38. 39 КЗпП) – в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

РОБОТА ЗА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМ ДОГОВОРОМ

Для виконання певної роботи (надання послуги) підприємство може залучати неповнолітніх осіб на підставі цивільно-правового договору. Процес укладення договорів цивільно-правового характеру регулюється ЦК України.

Відзначимо, що для цивільно-правових відносин неповнолітнім вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 6 Сімейного кодексу ).

Тепер зупинимося на особливостях укладення цивільно-правового договору з неповнолітньою особою.

Згідно п. 2 ст. 203 ЦК особа, що здійснює операцію, зокрема укладає цивільно-правовий договір, повинна мати необхідний об'єм цивільної дієздатності. У свою чергу, в ст. 32 ЦК вказано, що неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність. Проте у випадках, обумовлених ЦК, особам, що не досягли вісімнадцяти років, надається повна цивільна дієздатність.

Тому зпозиції ЦК неповнолітні діляться на дві категорії:

-    особи, що мають повну цивільну дієздатність (ст. 34, 35 ЦК);

-    особи, що мають неповну цивільну дієздатність (ст. 32 ЦК).

Повна цивільна дієздатність надається особі, що не досягла вісімнадцяти років, в наступних випадках:

-    у разі реєстрації шлюбу – з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 34 ЦК);

-    якщо фізична особа досягла 16 років і працює за трудовим договором (ч. 1 ст. 35 ЦК);

-    якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦК);

-    якщо фізична особа досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю з моменту державної реєстрації як підприємця, яка здійснюється за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів). піклувальника або органу опіки і піклування (ч. З ст. 35 ЦК).

Звертаємо увагу, що набута неповнолітньою особою повна цивільна дієздатність зберігається у наступних випадках:

-    припинення шлюбу або визнання його недійсним по причинах, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи;

-    припинення трудового договору, а також підприємницької діяльності.

Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній особі у вищезгаданих випадках, розповсюджується на всі цивільні права і обов'язки. А це означає, що особи, що досягли шістнадцяти років і що працюють (що працювали) за трудовим договором, займаються (що займалися) підприємницькою діяльністю, неповнолітні, такі, що є батьками дитини, а також особи, що перебувають (що перебували) у шлюбі, мають право укладати від свого імені і без згоди батьків договори цивільно-правового характеру.

Фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років з неповною цивільною дієздатністю мають право:

-     самостійно здійснювати дрібні побутові операції;

-     самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами:

-     самостійно  здійснювати  права  за наслідками інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

-        бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або засновницькими документами юридичної особи;

-        самостійно укладати договір банківського внеску (рахунку) і розпоряджатися
внеском, внесеним їм на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Що стосується інших видів операцій, неповнолітня особа з неповною цивільною дієздатністю може здійснювати їх за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Як бачимо, ст. 32 ЦК не передбачає право осіб у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, яким не надана повна цивільна дієздатність, самостійно укладати цивільно-правові договори на виконання робіт або надання послуг. Тому укладення таких договорів між підприємством і неповнолітньою особою здійснюється тільки з відома батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітньої особи.

Звертаємо увагу, що на неповнолітнього, який працює за цивільно-правовим договором, не розповсюджуються гарантії, передбачені КЗпП .

ВИНАГОРОДА ЗА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМ ДОГОВОРОМ

На підставі договору неповнолітній особі проводиться оплата за виконану роботу (надані послуги).

З метою оподаткування суми виплат за цивільно-правовим договором необхідно розділяти такі поняття, як "договір про виконання робіт" (договір підряду) і "договірпро виконання послуг".

Згідно роз'ясненню Пенсійного фонду, викладеному в листі від 09.11.2006 р. № 14663/03-3, особи, що надають послуги, не є застрахованими, а значить, з суми винагороди за надання послуг внески до Пенсійного фонду не сплачуються.

Що стосується виплат за договором підряду (за виконані роботи), то вони є об'єктом для нарахування і утримання внесків до Пенсійного фонду.

Внески до інших фондів соціального страхування на суму винагороди по таких договорах не нараховуються і з неї не утримуються. У зв'язку з цим період виконання роботи за цивільно-правовим договором не включається в страховий стаж по внесках до цих фондів, що позбавляє неповнолітню особу можливості отримати, зокрема допомоги з тимчасової непрацездатності, а також інша допомога, що виплачується з фондів соціального страхування.

Щодо обкладення виплат по цивільно-правових договорах податком з доходів фізичних осіб відзначимо наступне.

Вказані виплати для цілей Закону № 889 не є заробітною платою. У зв'язку з цим при визначенні об'єкту оподаткування суми, що виплачуються неповнолітнім особам по договорах цивільно-правового характеру не зменшуються на суму внеску до Пенсійного фонду у разі його утримання. Крім того, до таких виплат не може застосовуватися податкова соціальна пільга.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МАЛОЛІТНІХ ТА НЕПОВНОЛІТНІХ

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно та договору укладеного за згодою батьків (усиновлювачів). піклувальника. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків. Додаткову відповідальність несуть його батьки (усиновлювачі), піклувальники.

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікунами чи іншою особою, яка здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що така шкода не є наслідком несумлінного виховання та нагляду за малолітньою особою або ухилення від виховання і нагляду.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який здійснює функції її опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікунів, як і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, ці особи зобов'язані відшкодувати шкоду у частинах, які визначені за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Якщо неповнолітня особа досягла повноліття, обов'язок батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншої особи, яка здійснює виховання малолітньої особи, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється.

Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життя або здоров'я потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а вищезазначені особи є неплатоспроможними або померли.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується її батьками (усиновлювачами), піклувальником або закладом у якому перебувала неповнолітня особа, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Батьки (усиновлювачі). піклувальники, заклад, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, зобов'язані відшкодувати шкоду до досягнення особою повноліття. Особа відшкодовує завдану шкоду самостійно після досягнення повноліття або якщо неповнолітня особа стане власником майна, достатнього для відшкодування такої шкоди.

Якщо особа набула повної цивільної дієздатності (наприклад: досягла 18 років, вступила у шлюб) вона відшкодовує завдану нею шкоду самостійно.

Якщо у такої особи не вистачає майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками.

Батьки (усиновлювачі) або піклувальники відшкодовують шкоду завдану неповнолітньою особою, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності (наприклад: укладання неповнолітнім трудової угоди) І не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Шкода, завдана кількома малолітніми особами, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частині, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує, завдану шкоду у частині, яка визначається за рішенням суду.

Шкода, завдана кількома неповнолітніми особами, відшкодовується ними у частині, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частині, яка визначається за рішенням суду.

Copyright 2015 Глибоцька РДА - Праця неповнолітніх.
Templates Joomla 1.7 by Wordpress themes free
Версія сайту для
людей з вадою зору